Привіт всім!!!
Найшлося небагато часу написати про моєму улюблений ТЛК78 і об його кончині
Почну з того, що живу я в Алмате й відповідно їздити нам є куди, як на рівнину, так і в гори й тому машину хотілося мені універсальну й надійну. До покупки його я йшов довго й цілеспрямовано, так вийшло, що по роботі мені доводилося їздити на різних джипах і не тільки по дорозі, але й на полювання з "шефами". Народ у нас вигадливий і на полювання може їздити на Брабусе 2000 р.в. (при тім, що дія відбувалася в 2001). Ну, отож першим джипом за кермом, який мені довелося качатися був Нисан Террано 3Л о ньому писати не буду, уже боляче вбитий він до нас прийшов і прожив зовсім не довго. Потім був ТЛС80, машина, що любив всім серцем, дуже гідний джип, на полюванні просто суппер і на трасі, звичайно затяжкий, але, проте, машина дуже надійна й прохідність на високому рівні, звичайно лебедиться доводилося досить часто. От тільки жерла вона в середньому 20Л високо октанового бензину й податок був близько 1000 американських рубликів, що звичайно не могло бути позитивним моментом у рішенні купити або не купити. Потім був Реджровер, Гелендваген і інша хрень.... Потім.... алилуя я звільнився й пішов у вільне плавання, всі дорогі машини зникли й понтовитие "шефи" разом з ними...
Як підсумок на руках залишилося 11000 у.е. і величезне бажання їздити на джипі. Першим у списку був Сафарик, але поява в родині дитини позначилося на рішенні відмовитися від машин 3-х дверних, а великий сафарик із двигуном 2,8 мені здавався смішним, а 4,2 - податок, на жаль. Та й відчуття від ТЛК80 мене не залишали, і я став відмінюватися до сімейства ТЛС. Мрія про квадратному, войовничому ТЛК78 ставала реальністю, обмовлюся відразу, що в мріях у мене машини вимальовувалася лифтованная й з різними наворотоами. Рішення прийняте, треба замовляти ..... або купувати... на жаль, походи по ринку не принесли бажаного результату на стан 2003 рік 70-ки чомусь коштували на ринку 10-13 у.е., були звичайно й за 8000, але стан ....
Вирішено... замовити. І отут наші добродії підприємці почали возити їхніми сотнями, під моє замовлення привозили мені їхніх 8 штук, але від усіх я відмовлявся (какбуд-то їх зі смітника везли). І от я дочекався свого красеня, устав він мені в 10500 із пробігом в 112000, більшим полотенцесушителем (у буржуїв кенгурятник), потужним багажником і ліфтом Ранчо, гумою на 32 у гарному стані
Скоріше в шлях полювання чекає...… помчалися ми в "бугутти" з моїм улюбленим тестем і ще парою його друзів. Перший виїзд повинен був виявити слабкі місця в конструкції даного апарата. І вони були виявлені, але їх було не багато, ганяючи по горах козла, вилетів рідний демпфер, витік весь... геть-чисто, пізніше ставив ще раз рідний демпфер, але, на жаль він живе одну дві поїздки. І бак виявився ну вуж дуже маленьким для таких поїздок, два рази довелося їздити в Чунжу за солярой. Подальші поїздки на риболовлю-полювання виявили недостатньо гарний протектор на гумі і її розмір, відсутність лебідки й шноркеля, що постійно мішаються задні сидіння (третій ряд), відсутність вебасти (багато солярки йшло, якщо всю ніч не глушити). І до речі ліфт Ранчо, теж якось не довго прожив. За час експлуатації всі недоліки були усунуті, ліфт став ARB, гума 33 Mud Terrian, правда бак і лебідка так і не встигли з'явитися....Після доведення машина стала просто танк, їздили ми на ній, куди ока дивляться, щоправда, пари раз ледве не перевернулися, прийшло навіть бажання в змаганнях поучаствовать, але якось через довгу базу шансів було не багато....
Річки проходили по капот, у бруді тонули, за козлами по горах скакали, у болотах на Топаре тонули й так далі.... Але машина не підводила.... Правда став утомлюватися від їзди на ній по місту, вуж боляче вона була зависока й затяжка, звичайно, і динаміка в неї не та, а може просто приїлася все-таки два роки на одній машині.... Як мені дружина говорила вже друга дитина з'явився, а ти все на тій же машині їздиш... Діти любили її страшно, місця до хрону, сидіння все розкладеш подушок їм накидаєш і вони веселяться собі, поки я рибку ловлю.)))) У далекі поїздки за 1000 км. Машина просто корабель, влазит купа речей, дитяче крісло, коляски, подушки й інший скарб, і при це вона йде 120-130 запросто, правда для мене крейсерською швидкістю завжди були 110км\годину. І от один раз до нас приїхали друзі з Москви й ми попросили нас звозити їх куди-небудь у гори, причому Чимбулак, Тургень, Алмарасан відпадали, тому що там вони вже були, ну й вирішені було їхати на Ушконир там просторо, їсти де поганяти, по застрявати та інше. Поїхали на трьох машинах Паджеро (3дв) Сюрф і Я. Колесили по горах години 3 може чотири, Паджеро настільки всіх зае....л, його витягати доводилася майже щораз як тільки перешкода або гора були більше менш складними або крутими. Коротше це пипелац мене дратує, ще з ранніх поїздок за грибами. Спускалися з гір уже годин в 5, це при тім, що я дружині сказав, що приїду годинникам до 3-м. Мужики мене зрозуміють.... Що таке дружині пообіцяти й не зробити пиляти буде потім місяць.... Коротше я з усіма попрощався взяв своїх Москвичів і вперед скоріше додому. Спуск із Ушконира знаю, як свої п'ять пальців, улітку проходив його із середньою швидкістю 70-80 км. З повороту тільки із заметом або спеціально на ручнике... коротше купа адреналіну й задоволення. У це раз мені адреналін особливо вже не потрібний був і так слизько, та й час підтискає, додому треба.... Передчуття якісь у мене були, усім сказав пристебнутися... а ще перед виїздом дружині сказав, що повернуся до трьох, якщо ніхто не перевернеться...
Коротше їдемо кілометрів 40-50 майже в кожному повороті підтаскує, але нічого особливого... в одному із просторих поворотів заносить досить серйозно, ловлю машину, протилежний замет - ловлю машину, ще один знову ловлю, Москвичі в жаху один так притих, що, напевно, дихати перестав... щоб заспокоїти народ говорю їм, що треба ж удалося машину стабілізувати...…… і тільки я сказав цю фразу, як машину різко кидануло в лево так причому з такою силою, що начебто її хтось штовхнув, кермо різко в лево... нихрена.... Кидаю газ .....нихрена..... летимо в гору....думка: "нічого страшного подумаєш заїдемо на гірку".... Летимо швидко, щось дуже швидко, нерви не витримують і я не знаю чому, але я давлю на гальмо, швидкість збільшується й машина міняє небагато напрямок і влітає на гірку не мордою, а небагато навскіс, хреняк удар..... у лобовике небо, думка: "пі.....ц бамперу".... У лобовике гора, але якось із права поперек, думка "дивно....." упс... думка: " зовсім усе стає дивним, лобовик, чомусь весь став у павутинку й за ним видна земля, ремінь якось давить на плече" ...… Вертаюся на землю....ооо батенька, так ми на даху..... глушу движок, чи запитую всі цілі, начебто всі цілі, почуваю тиск даху на голову, дивлюся на особу москвича ..... толі плакати, толі сміятися ...….... говорю йому відстібайся, миша летуча... жарту він не оцінив, довелося його самому відстібати й витягати.... Виліз дивлюся назад, а його дружина сидить на даху в машині й збирає якісь осколки й запитує, а що це було???
Вилізли досить швидко секунд на 30 напевно, хоча здавалося це цілою вічністю... дивлюся, а движок працює, судорожно починають розуміти, що це гребанний турботаймер піклується про мою турбіну мати його так.... Поки шукав пульт двигун видав останній металевий звук і .... Умер....
Приспіли наші товариші, поставили ми його на колеса, правда ставили довго, боляче не хотілося ставити його тому що легше, завдання булапоставити через тугіше сторону, через яку він перевірнулся, щоб не пом'яти другу. Вона приро дно перебувала на верхній частині спуска... коротше займалися ми фізкультурою години 1,5.
Коли поставили на колеса, усе підійшли в протилежній стороні дороги й багатозначно подивилися вниз обриву він там метрів 50-60 і хтось сказав, а могло бути й гірше..... і тільки потім мене стало небагато потрясивать і мені моторошно схотілося до дітей (не знаю чому).

Висновок із цієї історії я зробив наступний:
1. Не обіцяй дружині, коли повернешся (будинку я їй вставив по перше число)
2. Не квапся
3. Виключай турботаймер завжди, коли їдеш за місто, коли їздив на полювання завжди виключав, чому цього разу не виключив, не знаю, може тому, що просто качатися їздили
4. На джипі повинен бути нормальний, потужний багажник, якби не він дах, зложилася б до сидінь, і задньому пасажирові було б не весело.
5. Пристібайся завжди, навіть вгорах.

P/S: А машину відновлювати я не став, не зміг знайти кузов... та й двигун умер, якби хоча б він був живий, тоді може й був би зміст. Коротше коштує... напевно на запчастині прийде пустити.... (((
Через місяць прийшов до мене мій Прадо в новому кузові.... Їжджу на ньому, а на полювання на чому прийде, правда один раз їздив на новому, але це зовсім не та машина, хріновий він для таких поїздок, зовсім на низах погано тягне, хоча начебто двигун такої ж 1KZ.

ОПИС КОМПЛЕКТАЦІЇ:

• Назва комплектації: SX
• Кольори кузова: зеленний
• Кольори салону: сіренький