Усім привіт! Почну з того, що взяли ми Demio зовсім випадково. Приїхали за Ниссан-Сиреной і... на очі дружині попадається цей шедевр рідного японського автопрома. Найперше враження - порушення мірності простору (японці й не таке можуть!!!) Усередині автомобіль набагато більше чим з наружи. Підібрали собі варіант із найбільшою кількістю опцій за невеликі гроші (можна було й покруче розгорнутися) - повний єлектропакет у салоні (CD, магнитолка, єлектростеклоподъемники). Скла не тонированние, але із захистом UV. Без люка, гуму відразу поставили зимову високопрофильную. Двигун вприсковий 1500. Такий же коштує на Прізвищах. Коробочка автомат чотирьох швидкісної із кнопочкой HOLD. Із Владика виїхали в 5 ранки, Температура повітря -10 Кінець лютого. Відчувається легка вага машини (менше тонни) і потужний двигун (100 конячок). Управляється легко. Стає зрозуміло, чому в японії вона позиціюється як машина для інвалідів. Легко знімні крісла й висока стеля дозволять управляти машиною з інвалідної коляски. Це не метафора!!! При більше близькому знайомстві відчувається який те європейський дух у ній. Чи то вся справа в обробці салону, чи те у фордовских дизайнерах... незрозуміло. Ну я відволікся. Перша проблема - заправлення. Стрілка трохи нижче середини. Звично замовляю тридцять літрів. Опс.. Влізло тільки 17. Де в цієї машини заховані батарейки? Як з'ясувалося пізніше, влити більше 30 у порожній бак не вийшло. Машина тягне як звір. Легка управлямость у купі з ABS дає відчуття безопастности й влади над дорогою. Хоча комфорту обмаль. Машина ця чисто міська й для круїзів не призначена. На одному подиху й семи заправленнях долетіли до Біробіджана. Дороги скінчилися, почалися напрямки. Відчутно похолодало. Уже вночі, не доїжджаючи до Облучья на заправленні відморожую собі руки, пролив на них бензин. Відразу, від'їхавши від заправлення кілометрів 15 зауважую, що температура повзе нагору. От так сюрприз. Відкриваю капот, кришку радіатора, відтіля пластівці білого снігу. Це скільки ж на вулиці?!! Мінус П'ЯТДЕСЯТ ДВА на цьому нещасливому перевалі (якщо не бреше водій Магируса). Грубка в машині дуже жарка, на повну не включали всю дорогу, а от радіатор двигуна дуже тонкий і маленький. Прикрив його картонкою, долив тосола й усе нормалізувалося. Давненько я не попадав у такий мороз. А дружина так взагалі не разу. Сказала, що тільки тепер зрозуміла, навіщо я змусив неї взяти із собою валянки, спальний мішок і тепла ковдра. На цій порції адреналіну долетіли до Білогірська, де на добу зупинилися в батьків. Далі будні знайомі всім перегонникам. Десять разів я лаяв себе, що затіяв цю авантюру з перегоном. Особливо на ділянці, де я поїхав прямо, замість того, що б поїхати через Соловьевск. 30 кілометрів скальника пройшли чекаючи страшного скреготу по днищу або колеса, що ляснуло. Ні того, ні іншого. Це просто фантастика!! Компонування настільки збалансоване, що створюється враження, що машина колеса переставляють із каменю на камінь. Навіть днищем ніде не зачепилися. У Сковородино на заправленні падаємо на хвіст двом перегонникам із Благовєщенська Валері й Олексієві. Низький Вам уклін, мужики... За ними до 3х ранку доплітаємося до Єрофій Палича. Благополучно ночуємо. Заправляємо машину 76 бензином (іншого немає), "летимо" над свежевзорванним скальником до Семиозерки й у три машини викативаемся на лід Шилки. Мужики квапляться. Місцеві говорять, що вночі морозец може бути до 50 градусів по ріці. Отчого те відразу й без оговорочно в це віриш. З невеликими пригодами сковзаємо по льоду й торосам. БІЙТЕСЯ ЛІСОВОЗІВ. Зовсім відморожені киборги. Вас вони просто не бачать на дорозі й спокійно їдуть через вас. Покручені іномарки в ліспромгоспах красномовно про це говорять... Але всі добре закінчилося. Півтори тисячі кілометрів від Шилки до Іркутська пролітають просто непомітно. Я навіть забув поснідати у своїй улюбленій їдальні (тепер круте кафе), що по лівій стороні, там де ще телефончик є нормальний, що б додому подзвонити. До слова, хто не знає, після шилки в Юрті теж можна подзвонити, тільки якщо ви готові віддати сотню за хвилину. А мінімальний час три хвилини. Краще потерпіти... На закінчення - машина гарна й досить надійна. Зі слабких місць - передня підвіска (задня на торсионах). Кермова рейка - треба стежити й вчасно підтягувати. Маленький бак і невеликий скрип панелі. Але за такі гроші - це кращий автомобіль. З мого погляду добре підходить для жінок (навіть дзеркальце у ветровичке у водія, а не в пасажира) і для молоді взагалі. Багажник по розмірах як у ниссан-прерия, всі сидіння розкладаються